Головна » Статті » Освіта » Розвиток освіти
Система освіти і конкурентоздатність України

Попробуємо поглянути на систему освіти України з точки зору її впливу на рейтинг держави за показником економічної конкурентоспроможності.

Індекс глобальної конкурентоздатності (The Global Competitiveness Index) – це глобальне дослідження і супроводжуючий його рейтинг країн світу за показником економічної конкурентоспроможності, розрахований за методикою Всесвітнього економічного форуму (World Economic Forum), яка полягає у комбінації загальнодоступних статистичних даних і результатів глобального опитування керівників компаній – великого щорічного дослідження, яке проводиться Всесвітнім економічним форумом спільно з мережею партнерських організацій – провідних дослідницьких інститутів і організацій в країнах, охоплених дослідженням. Дослідження проводиться з 2004 року і на даний момент є найповнішим комплексом показників конкурентоспроможності по різних країнах світу.

Всесвітній економічний форум визначає національну конкурентоспроможність як здатність країни та її інститутів забезпечувати стабільні темпи економічного зростання, які були б стійкі в середньостроковій перспективі. Автори дослідження підкреслюють, що країни з високими показниками національної конкурентоспроможності, як правило, забезпечують більш високий рівень добробуту своїх громадян. Передбачається, що Індекс повинен використовуватися державами, які прагнуть до ліквідації перешкод на шляху економічного розвитку та конкурентоспроможності, в якості інструменту для аналізу проблемних моментів у їх економічній політиці і розробки стратегії з досягнення стійкого економічного прогресу.

Представники Всесвітнього економічного форуму вказують, що конкурентоспроможність національних економік визначається численними і вельми різноплановими факторами. Так, на стан економіки негативно впливає неефективне управління державними фінансами і висока інфляція, а позитивно – захист прав інтелектуальної власності, розвинена судова система та інші заходи. Поряд з інституційними факторами вирішальне значення можуть мати освіта і підвищення кваліфікації робочої сили, постійний доступ до нових знань і технологій. Фактори, що визначають конкурентоспроможність економіки, по-різному впливають на економічні системи країн світу залежно від стартових умов і поточного рівня розвитку. Очевидно, що й самі фактори змінюються з часом.

Індекс глобальної конкурентоспроможності складений із 113 змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Сукупність змінних на дві третини складається з результатів глобального опитування керівників компаній (щоб охопити широке коло факторів, що впливають на бізнес-клімат в досліджуваних країнах), а на одну третину із загальнодоступних джерел (статистичні дані та результати досліджень, здійснюваних на регулярній основі міжнародними організаціями) . Всі змінні об'єднані в 12 контрольних показників, що визначають національну конкурентоспроможність:

1. Якість інститутів.
2. Інфраструктура.
3. Макроекономічна стабільність.
4. Здоров'я і початкова освіта.
5. Вища освіта і професійна підготовка.
6. Ефективність ринку товарів і послуг.
7. Ефективність ринку праці.
8. Розвиненість фінансового ринку.
9. Рівень технологічного розвитку.
10. Розмір внутрішнього ринку.
11. Конкурентоспроможність компаній.
12. Інноваційний потенціал.

Такий вибір обумовлений теоретичними і емпіричними дослідженнями, причому жоден фактор не в змозі самотужки забезпечити конкурентоспроможність економіки. Так, ефект від збільшення витрат на освіту може бути знижений з причини неефективності ринку робочої сили, інших недоліків інституційної структури і, як наслідок, відсутності у випускників навчальних закладів можливості бути відповідним чином працевлаштованими. Спроби поліпшити макроекономічне середовище, наприклад, оптимізувати контроль над державними фінансами, будуть вдалими тільки при належній прозорості системи управління фінансами, відсутності корупції та масштабних порушень. Підприємці будуть впроваджувати нові технології тільки в тому випадку, якщо потенційний прибуток перевищить необхідні інвестиції. Таким чином, згідно з висновками Всесвітнього економічного форуму, найбільш конкурентоспроможними є економіки тих країн, які в змозі проводити всеосяжну політику, враховувати весь спектр чинників та взаємозв’язки між ними.

Експерти при складанні Індексу беруть до уваги те, що економіки різних країн світу знаходяться на різних етапах свого розвитку. Значення окремих факторів зростання конкурентоспроможності країни пов'язане зі стартовими умовами, або з інституційними та структурними характеристиками, що дозволяють позиціонувати державу відносно інших країн крізь призму розвитку. Дослідники постійно вдосконалюють методологію розрахунку Індексу для того, щоб він залишався адекватним інструментом вимірювання рівня конкурентоспроможності в динамічному глобальному середовищі.

Детальний опис методології формування Індексу і джерел даних для нього наводиться в щорічній доповіді Всесвітнього економічного форуму за результатами чергового порівняльного дослідження. Для кожної з економік, охоплених дослідженням, звіт містить детальні описи країни і національної економіки з докладними підсумками по спільній позиції в рейтингу і по найбільшим конкурентним перевагам і недолікам, які були виявлені на підставі аналізу, що використовується для розрахунку Індексу. Включений також докладний статистичний розділ з таблицями рейтингів за різними індикаторами. У звіті міститься детальний огляд сильних і слабких сторін конкурентоспроможності країн, що робить можливим визначення пріоритетних областей для формулювання політики економічного розвитку і ключових реформ. Традиційно, в доповідь також включені тематичні розділи, присвячені більш детальному дослідженню низки країн і регіонів.

Базуючись на результатах дослідження у 2014 році, яким було охоплено 144 країни, розглянемо рейтинг цих країн як суму показників «4. Здоров’я і початкова освіта» і «5. Вища освіта і професійна підготовка» (порівняння сум рівноцінне порівнянню середніх значень цих показників).

Для перегляду прокрутіть таблицю

№ Держава Здоров'я і початкова освіта Вища освіта і професійна підготовка Сума
1 Фінляндія 1 1 2
2 Сінгапур 3 2 5
3 Бельгія 2 5 7
4 Нідерланди 5 3 8
5 Нова Зеландія 4 9 13
6 Швейцарія 11 4 15
7 Ісландія 10 13 23
8 Норвегія 15 8 23
9 Канада 7 18 25
10 Ірландія 8 17 25
11 Тайвань, Китай 13 12 25
12 Японія 6 21 27
13 Австралія 17 11 28
14 Німеччина 14 16 30
15 Австрія 19 15 34
16 Данія 25 10 35
17 Словенія 12 25 37
18 Швеція 23 14 37
19 Великобританія 21 19 40
20 Кіпр 9 33 42
21 Об'єднані Арабські Емірати 38 6 44
22 Барбадос 16 30 46
23 Франція 18 28 46
24 Естонія 26 20 46
25 Португалія 24 24 48
26 Корея 27 23 50
27 Гонконг 32 22 54
28 Сполучені Штати Америки 49 7 56
29 Литва 35 26 61
30 Мальта 20 42 62
31 Латвія 31 31 62
32 Іспанія 34 29 63
33 Катар 28 38 66
34 Італія 22 47 69
35 Чеська Республіка 37 35 72
36 Польща 39 34 73
37 Малайзія 33 46 79
38 Люксембург 36 43 79
39 Чорногорія 29 51 80
40 Ізраїль 44 36 80
41 Україна 43 40 83
42 Греція 41 44 85
43 Коста-Ріка 48 37 85
44 Бахрейн 40 55 95
45 Йорданія 47 48 95
46 Росія 56 39 95
47 Маврикій 42 54 96
48 Ліван 30 67 97
49 Чилі 70 32 102
50 Саудівська Аравія 50 57 107
51 Уругвай 58 49 107
52 Китай 46 65 111
53 Аргентина 67 45 112
54 Хорватія 60 53 113
55 Болгарія 51 63 114
56 Угорщина 64 52 116
57 Шрі Ланка 45 72 117
58 Бразилія 77 41 118
59 Туреччина 69 50 119
60 Албанія 62 60 122
61 Таїланд 66 59 125
62 Туніс 53 73 126
63 Іран, Ісламська Республіка 52 78 130
64 Пуерто-Ріко 103 27 130
65 Оман 54 79 133
66 Монголія 65 68 133
67 Індонезія 74 61 135
68 Тринідад і Тобаго 59 77 136
69 Сейшельські острови 55 85 140
70 Словацька Республіка 84 56 140
71 Сербія 68 74 142
72 Панама 79 66 145
73 Кабо-Верде 57 89 146
74 Румунія 88 58 146
75 Ямайка 72 76 148
76 Македонія 78 71 149
77 Грузія 63 92 155
78 Філіппіни 92 64 156
79 В'єтнам 61 96 157
80 Венесуела 887 70 157
81 Мексика 71 87 158
82 Казахстан 96 62 158
83 Кувейт 82 81 163
84 Таджикистан 83 88 171
85 Сальвадор 80 94 174
86 Вірменія 99 75 174
87 Колумбія 105 69 174
88 Молдова 93 84 177
89 Перу 94 83 177
90 Суринам 73 105 178
91 Алжир 81 98 179
92 Марокко 76 104 180
93 Гондурас 85 100 185
94 Непал 75 113 188
95 Індія 98 93 191
96 Киргизька Республіка 101 91 192
97 Азербайджан 104 90 194
98 Гайана 113 82 195
99 Бутан 89 108 197
100 Замбія 118 80 198
101 ЛНДР 90 110 200
102 Гватемала 100 103 203
103 Домініканська Республіка 107 99 206
104 Болівія 109 97 206
105 Руанда 86 122 208
106 Єгипет 97 111 208
107 Нікарагуа 95 114 209
108 Камбоджа 91 123 214
109 Кенія 120 95 215
110 ПАР 132 86 218
111 Лівія 119 102 221
112 Парагвай 111 112 223
113 Зімбабве 106 118 224
114 Бангладеш 102 125 227
115 Гана 121 106 227
116 Ботсвана 127 101 228
117 Камерун 112 117 229
118 Намібія 115 115 230
119 Гаїті 126 109 235
120 Гамбія 133 107 240
121 Ефіопія 110 131 241
122 Танзанія 108 134 242
123 Лесото 128 116 244
124 Сенегал 131 119 250
125 Уганда 122 129 251
126 М'янма 117 135 252
127 Свазіленд 134 120 254
128 Ємен 116 139 255
129 Малаві 123 132 255
130 Мадагаскар 125 130 255
131 Бурунді 114 142 256
132 Пакистан 129 127 256
133 Габон 130 126 256
134 Тимор-Лешті 124 133 257
135 Берег Слонової Кості 140 121 261
136 Малі 138 128 266
137 Нігерія 143 124 267
138 Мозамбік 135 138 273
139 Буркіна-Фасо 141 136 277
140 Мавританія 137 141 278
141 Гвінея 139 140 279
142 Сьєрра-Леоне 142 137 279
143 Ангола 136 144 280
144 Чад 144 143 287

Зважаючи на обставини, в яких перебувала Україна у 2014 році, 41-е місце серед 144 країн – результат непоганий, особливо порівняно з державою-причиною нинішньої ситуації.

 Відомство Д. Табачника в 2011 році використало у своєму звіті фіксовані матеріали Всесвітнього звіту з конкурентоспроможності держав Світового Економічного Форуму за 2011 рік:

«У 2011 році опубліковано Всесвітній звіт з конкурентоспроможності держав Світового Економічного Форуму, у якому освітня система України посіла 56 місце, випередивши такі країни як Польща (62 місце), Російська Федерація (78), Грузія (119) та інші (діаграма 19).

Діаграма 19. Порівняльний рейтинг окремих країн за якістю освітніх систем (за даними Всесвітнього звіту з конкурентоспроможності держав Світового Економічного Форуму, 2010/2011 роки)

Водночас, аналізуючи показники, за якими оцінювали освітні системи, можна побачити, що найгірші показники нашої освітньої системи дає управлінська діяльність (місця 108-109) (діаграма 20)».

Такий підхід дає можливість оцінити стан системи освіти в Україні відносно інших держав, але позбавляє можливості простежити динаміку її розвитку у часі. Очевидно, саме з цієї причини у наступні роки освітянське відомство більше не вдавалось у своїх звітах до даних Всесвітнього звіту з конкурентоспроможності держав Світового Економічного Форуму, щоб не демонструвати зниження багатьох показників.

Представники Всесвітнього економічного форуму передбачили, що Індекс повинен використовуватися державами, які прагнуть до ліквідації перешкод на шляху економічного розвитку та конкурентоспроможності, в якості інструменту для аналізу проблемних моментів у їх економічній політиці і розробки стратегії з досягнення стійкого економічного прогресу. Саме тому для аналізу динаміки системи освіти, очевидно, доцільно розглянути показники Індексу протягом кількох років, що й зроблено у даній статті:

Показники оцінювання освітньої системи України Місце у рейтингу по роках
2010 2011 2012 2013 2014
Охорона здоров'я та початкова освіта 68 66 62 62 43
      Якість початкової освіти 41 49 44 37 40
      Охоплення початковою освітою 91 102 90 94 31
Вища освіта і професійна підготовка 46 46 47 43 40
     Охоплення середньою освітою 44 44 47 43 40
     Охоплення вищою освітою 9 8 10 10 13
     Якість системи освіти 49 56 70 79 72
     Якість природничо-математичної освіти 41 42 34 28 30
     Якість освітнього менеджменту 95 108 117 115 88
     Доступ до Інтернету в школах 70 68 62 70 67
     Місцева доступність освітніх послуг 74 84 98 92 84
     Рівень підготовки кадрів 110 109 106 103 92

Аналізувати цифрові дані в таблиці дещо незручно, тому на їхній основі побудована діаграма. Для звичного сприймання графіків за основу взяті числа 144 – n, де n – значення показників у таблиці (вище). Тоді, наприклад, якщо держава за деяким показником займає 1 місце у рейтингу, то на діаграмі це відображено числом 144 – 1 = 143. Підвищення чи зниження рейтингу при такому підході природно сприймається на діаграмі:

Тепер можна з достатньою наочністю аналізувати розвиток системи освіти України та вплив на них проведених змін у нормативно-правовій базі.

1. Охорона здоров’я і початкова освіта. Підвищена увага держави до початкової ланки освіти в останні роки, впровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти з 1 вересня 2012 року, активізація науково-методичної роботи у сфері початкової освіти відобразилися на сталому підвищенні цього показника, особливо протягом 2014 року.

2. Якість початкової освіти. Перехід на новий Державний стандарт початкової загальної освіти зупинив процес зниження якості початкової освіти. Зростання якості початкової освіти протягом наступних двох років відображає, швидше за все, позитивні зміни у нормативно-правовій базі. Коли ж аналізувати зміст освіти у частині навчальних підручників та навчальних програм, то, швидше за все, їх низька якість відобразилася й на якості початкової освіти, яка знизилася протягом 2014 року, велику роль тут відіграло й дострокове припинення виконання Державної цільової соціальної програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 629. Зміни до навчальних програм початкової школи, внесені на початок 2015 року, є формальними і не змінюють загальної тенденції до накопичення знань (фактичного матеріалу). Крім цього, кількість помилок в остаточному варіанті «розвантажених» навчальних програм дає підстави сумніватися у компетентності робочих груп, особливо з української мови.

3. Охоплення початковою освітою. В першу чергу, треба уточнити зміст поняття «початкова освіта». Якщо в Україні дошкільна і загальна середня освіта функціонують окремо одна від одної, то, наприклад, система початкової освіти в Нідерландах охоплює всіх дітей у віці від 4 до 12 років: перші два роки - дитячий садок, потім шість років урочної форми навчання. У цьому сенсі й розглядається освіта у Всесвітньому звіті з конкурентоспроможності держав Світового Економічного Форуму. Очевидно, посилена увага держави до розвитку дошкільної освіти обумовила різке підвищення рейтингу за цим показником.

4. Вища освіта і професійна підготовка. За цим показником система освіти залишалася стабільною протягом трьох років, і після чіткого спрямування на європейські стандарти відбулося деяке поліпшення. Особливо це помітно у 2014 році, що пов’язано з прийняттям нового Закону України «Про вищу освіту» та підготовкою нової редакції Закону України «Про професійно-технічну освіту», обговоренням проекту Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років. Знову ж таки, показник «вища освіта і професійна підготовка» включає в себе й нашу традиційну загальну середню освіту.

5. Охоплення середньою освітою. Серед інших змінних показника «Вища освіта і професійна підготовка» в Україні ця змінна перебуває на дещо вищому місці. Важко пояснити зниження рівня охоплення середньою освітою в Україні у 2012-2013 роках. Можливо, це пов’язано з міграцією населення і виїздом за кордон дітей шкільного віку, послабленням обліку дітей шкільного віку.

6. Охоплення вищою освітою. Протягом 5 років охоплення вищою освітою було найвищим серед інших показників розвитку освіти в Україні. Але цей показник у 2014 році дещо знизився, що пов’язано із закриттям частини вищих навчальних закладів, змінами в умовах вступу.

7. Якість системи освіти. Це найвагоміша складова показника «Вища освіта і професійна підготовка». Які б не були симпатії чи антипатії до колишнього керманича освіти, а якість освіти катастрофічно падала під його керівництвом. Зі зміною керівництва, обранням нового шляху розвитку системи освіти (нехай на даний час лише у вигляді проекту) намітилась тенденція до підвищення якості освіти.

8. Якість природничо-математичної освіти. Не випадково Всесвітній економічний форум виділяє цю складову для оцінки здатності країн та їх інститутів забезпечувати стабільні темпи економічного зростання. Якість природничо-математичної освіти відчутно підвищувалась протягом 2012-2013 років в результаті здійснених законодавчо-нормативних змін, посилення уваги до цієї важливої складової. Дострокове припинення у 2014 році виконання Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 561; Державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 494, відобразилося на зниженні якості природничо-математичної освіти. Не дивлячись на реальний економічний стан держави, ці кроки через кілька років, напевно, будуть розцінюватися як прорахунок.

9. Якість освітнього менеджменту. Звичайно, у пострадянській системі освіти з властивими їй авторитарними підходами до управління складно говорити про менеджмент. Вже перший погляд на діаграму зафіксує цю найнижчу ланку системи освіти України, доведену майже до абсурду в попередні роки, коли добрими керівниками були люди, лояльні до влади. Звичайно, сучасне покоління більше звикло до ширших термінів «керівництво», «управління». У розумінні Всесвітнього економічного форуму це спосіб, манера спілкування з людьми; влада та мистецтво управління; адміністративні вміння і навички; вміння досягати поставлених цілей, вико­ристовуючи працю та інтелект інших людей. Перші кроки реформування вищої освіти поставили вищі вимоги до управління ВНЗ. Нова редакція Закону України «Про освіту» передбачає європейський підхід до управління установами і закладами освіти. Проведені та передбачені зміни відобразилися на стрімкому підвищенні показника якості освітнього менеджменту.

10. Доступ до Інтернету в школах. Болюче місце загальної середньої освіти. Поки виконувалася Державна цільова програма впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року, питання підключення до Інтернету було в полі зору місцевих органів державної влади. З припиненням чи частковим фінансування цих послуг в ряді районів у 2013 році цей показник знизився. Можна тільки уявити собі, як вибиратимуть та замовлятимуть потрібні підручники загальноосвітні навчальні заклади, які не мають доступу до Інтернету, не кажучи вже про повноцінне використання можливостей Центру освітніх комунікацій.

11. Місцева доступність освітніх послуг. Традиційно один із найнижчих показників розвитку освіти. Чомусь його значення перекладено як «Наявність спеціальних інтернатів» у звіті Д. Табачника «Реформа системи освіти в рік освіти та інформаційного суспільства». Напевно, зміст показника ширший – це і підвезення учнів, і стан комунікацій. У 2013-2014 роках освітні послуги стають доступнішими за місцем проживання.

12. Рівень підготовки кадрів. Повільно зростаючий показник залишається найнижчим серед інших показників розвитку освіти. Старий, але справедливий вираз «кадри вирішують все» говорить сам за себе.

Узагальнюючи результати показників діаграми, можна стверджувати, що у 2014 році 9 із 12 показників розвитку освіти мають позитивний приріст, тобто від реалізації загального напряму реформ системи освіти очікується позитивний вплив на показник економічної конкурентоспроможності України.

Разом з тим, проведені зміни в області природничо-математичних наук, початкової та вищої освіти потребують детального аналізу і корекції.

Категорія: Розвиток освіти | Додав: Peter (18.02.2015)
Переглядів: 3908
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]