Перший заступник міністра освіти і науки в інтерв’ю «Голосу Америки» розповіла,  чому затримуються реформи в освіті.

«Працювати у міністерстві – це як їхати на поламаному велосипеді, коли у тебе кидають камінням», - так яскраво виразилася про свою роботу заступниця Міністра освіти України Інна Совсун. Вона сьогодні гостя нашої програми.

- Інно, вітаємо Вас.

- Доброго дня.

- Отже, Ви ще досі їдете на поламаному велосипеді, у Вас кидають каміння, чи ситуація змінилася?

- Знаєте, так. На жаль, велосипед у вигляді Міністерства і системи управлінської, який нам дістався, досі поламаний, каміння кидають і тобі, найголовніше, треба дедалі швидше їхати в цьому шаленому змаганні, яке називається реформи. Так.

- Щодо реформ. У нас було кілька гостей ось у цій студії, які казали, що є проблема в самому Уряді, є проблема в керівництві Уряду, що це люди, які звикли працювати по-старому, вони зв’язані з олігархами. Ви як представник Уряду можете сказати: ви здатні на реформи?

- Ми як міністерство переконані, що ми абсолютно до цього здатні. Інша справа, що дуже часто ти стикаєшся з нездатністю державного апарату як такого здійснювати реформи. Навіть не через зв’язки з олігархами чи інші речі, про які частіше говорять. Найчастіше проблеми в управлінському процесі в такому мало політизованому міністерстві як наше виникають не на рівні зв’язків з олігархами. Нас це мало зачіпає. Так.

- Тобто це механізми роботи, які є?

- Найчастіше проблема може виникати з тим, що якийсь головний спеціаліст в Міністерстві юстиції вважає, що цей документ має писатися так, а не інакше, і ти витрачаєш тиждень, щоб переконати головного спеціаліста в Міністерстві юстиції, що треба зробити так. На цьому рівні виникає безліч проблем. На жаль, дуже часто робота управлінська в міністерстві – це, власне, намагання вирішити, погодити документи між міністерствами, всередині міністерства інколи, і це, чесно кажучи, створює значно більші проблеми, ніж …

- Ніж тиск олігархів?

- Так, так.

- Але одним з досягнень вашого міністерства називають проштовхування і схвалення Закону «Про вищу освіту», тобто є зміни у цьому механізмі? Це справді відчутні реформи?

- Ви знаєте, це… Я спілкувалась колись з Екою Згуладзе і я кажу, я заздрю їй, тому що вона може взяти людей, які ніколи не працювали в системі, три місяці їх потренувати, і вони будуть готові вийти поліцейськими на вулицю. Нам в системі освіти так не можна зробити. Ти не можеш взяти людину, яка ніколи не працювала в школі, потренувати її три місяці, і вона піде вчителем працювати. Вочевидь, що це значно серйозніші, глобальніші зміни мають відбутися. І, власне, Закон «Про вищу освіту» став першим таким… По-перше, це був перший реформаторський закон, який в принципі Верховна Рада прийняла після Євромайдану. І, не в останню чергу, він відбувся, тому що було дуже багато напрацювань, дуже багато спільнота академічна, університетська працювала над тим, щоб він відбувся. Основна ідея цього закону – ідея автономії університетів. Що університети, а не Міністерство повинні вирішувати, як навчати, чому навчати і так далі. Міністерство  визначає якісь компетенції, якими повинен володіти випускник, університет вирішує, як цього досягати. Це так само стосується розширення фінансової автономії, кадрової і так далі.

- Це зроблено. Чому далі у вас велосипед і чому далі у вас кидають камінням?

- А, розумієте, це не можна так, для цього недостатньо одного закону прийняти. Ми витратили рік для того, щоб прийняти дуже багато підзаконних актів: постанов Кабінету Міністрів, наказів Міністерства, і так далі, і так далі, для того, щоб підігнати дуже багато речей, які вже входили в суперечність з Законом «Про вищу освіту». І тут, звичайно, виникало багато проблем, тому що не завжди ми знаходили порозуміння з іншими міністерствами, до прикладу, як той чи інший документ писати, так, чи ще щось. Ось, в багатьох випадках ми стикаємося з нерозумінням з боку академічної спільноти. Коли я приїжджаю в університети і кажу, що ось, ми скасували обов’язкові предмети, які раніше Міністерство вказувало всім, що як вчити. Ти дивишся на професорів, і більшість з них кажуть: «Але це буде безлад, це буде…, ми втратимо якість навчання…»

- Це спосіб роботи і нові методи роботи?

- Люди звикли інакше робити, тому звичайно, що тут дуже багато треба навчати, привчати, і це масивна, величезна система. І тому тут зміни, вони потребують часу в тому числі.

- А з зовнішнього досвіду, ось вступ у США. Ви бачите щось таке, що може вам згодитися?

- З Сполученими Штатами ми дуже багато в чому працювали і раніше, і працюємо зараз в контексті реформування. По-перше, Сполучені Штати були дуже поміченими, коли розбудовувалась, розвивалася система зовнішнього незалежного оцінювання в Україні. Так, вони надавали експертизу, вони дуже великою мірою надавали допомогу матеріальну: закупівля якогось обладнання для Українського центру оцінювання і так далі, і так далі. Але основне, що вони показали, це метод організації тестування. І зараз, коли ми на шляху покращення системи в зв’язку з викликами, які зараз перед нею постали, не в останню чергу, але тому, що просто вже настала пора трохи переглянути і покращити ЗНО, американський уряд, організації готові долучитися знову до цього процесу, щоб допомагати з цим.

В нас є багато інших програм, багато тренінгів, навчань і так далі для українців з університетів, котрі приїздять сюди навчатися.

- Дуже дякую.

Джерело: http://ukrainian.voanews.com/media/video/osvita-reformy/3030265.html